вузенько
ВУЗЕ́НЬКО.
Присл. до вузе́нький.
Вiн [дядько Зозуля] .. широко розiп'яв мiшка, як на картоплю. – Нi, дядю, вузенько держiть, а то повипурхують [горобці]! (В. Винниченко);
Вуличка стелилася вузенько й була геть уся роз'їжджена (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)