вузенький
ВУЗЕ́НЬКИЙ, а, е.
Зменш.-пестл. до вузьки́й.
Від хатки вузенька стежечка перехрещувала сей шлях і бігла до самого синього Дніпра (Марко Вовчок);
Марусині чорні брови зсунулися докупи, вузенькі, смажні вуста здригнулись (Б. Лепкий);
Я бачу маму. Постать, брови, очі, сумні, безмежно теплі і живі. Вузенькі плечі в стьоганці робочій і хустка в'язана на сивій голові (М. Бажан);
На перонi бiля єфрейтора Зепа стояла невисока дiвчина, в сiрому пальтечку, в темних вузеньких штанях (П. Загребельний);
У передмісті вулиці вузенькі. Такий там брязкіт, гуркіт, гукіт, дзенькіт! Скрізь чорні гути, кузні і майстерні (Л. Костенко);
Я знаю, – вузенькі душі будуть вигукувати свої звичайні сентенції про зрадництво (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)