вуздечковий
ВУЗДЕ́ЧКОВИЙ (рідше УЗДЕ́ЧКОВИЙ), а, е.
Стос. до вуздечки.
Я домудрувався зробити ось так: довгий вуздечковий повід прив'язав собі до ноги, насунув картуза на вуха й ліг спати (М. Стельмах);
Як свідчать пам'ятки гунської епохи, найтиповішим кінським спорядженням серед кочівників були вуздечкові набори з накладок, бляшок, наконечників (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)