вузенький

ВУЗЕ́НЬКИЙ, а, е.

Зменш.-пестл. до вузьки́й.

Від хатки вузенька стежечка перехрещувала сей шлях і бігла до самого синього Дніпра (Марко Вовчок);

Марусині чорні брови зсунулися докупи, вузенькі, смажні вуста здригнулись (Б. Лепкий);

Я бачу маму. Постать, брови, очі, сумні, безмежно теплі і живі. Вузенькі плечі в стьоганці робочій і хустка в'язана на сивій голові (М. Бажан);

На перонi бiля єфрейтора Зепа стояла невисока дiвчина, в сiрому пальтечку, в темних вузеньких штанях (П. Загребельний);

У передмісті вулиці вузенькі. Такий там брязкіт, гуркіт, гукіт, дзенькіт! Скрізь чорні гути, кузні і майстерні (Л. Костенко);

Я знаю, – вузенькі душі будуть вигукувати свої звичайні сентенції про зрадництво (В. Винниченко).