вузесенький
ВУЗЕ́СЕНЬКИЙ, а, е, пестл.
Дуже вузький.
На шосе над Дунайцем треба було сходити по вузесенькій стежечці (І. Нечуй-Левицький);
Вузесенький серп молодого місяця блищав на заході (М. Трублаїні);
Кабінка була вузесенька, без ніякого сідальця чи чогось, щоб сідати (І. Багряний);
З вікна в їхній [батьків] спальні можна було побачити вузесенький проблиск річки – ранньою весною, коли ще не було зелені (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)