відбирати —
Віднімати, забирати, д. відмагати, юр. конфіскувати; (сон) позбавляти чого; (з купи) надбирати; (до хору) добирати; (гроші) Б. З. ОДЕРЖУВАТИ.
Словник синонімів Караванського
відбирати —
[в'ідбиератие] -айу, -айеиш
Орфоепічний словник української мови
відбирати —
-аю, -аєш, недок., відібрати, відберу, -береш; мин. ч. відібрав, -брала, -брало; док., перех. 1》 Віднімати, забирати щось насильно. || Позбавляти права володіти чим-небудь, мати що-небудь. || Брати в когось те, що належить віддачі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відбирати —
ВІДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІБРА́ТИ, відберу́, бере́ш; мин. ч. відібра́в, бра́ла, ло; док. 1. кого, що. Віднімати, забирати кого-, що-небудь насильно. Почали курей по хатах однімати, яйця одбирати (Г.
Словник української мови у 20 томах
відбирати —
(аж) вбира́ти / бра́ти (в се́бе) о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала...
Фразеологічний словник української мови
відбирати —
ВИБИРА́ТИ (виділяти за якими-небудь ознаками, відокремлювати від інших істот, предметів), ВІДБИРА́ТИ, ОБИРА́ТИ. — Док.: ви́брати, відібра́ти, обра́ти. Механічно Марта присувала до чоловіка печеню і вибирала кращий шматок (М.
Словник синонімів української мови
відбирати —
ВІДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІБРА́ТИ, відберу́, бере́ш; мин. ч. відібра́в, бра́ла, ло; док., перех. 1. Віднімати, забирати щось насильно. Почали курей по хатах однімати, яйця одбирати (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах