відживати —
-аю, -аєш, недок., віджити, -иву, -ивеш; мин. ч. віджив, -жила, -жило; мн. віджили; док. 1》 Закінчувати своє життя, існування; відмирати. Відживати своє. 2》 Ставати знову живим; оживати. 3》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відживати —
ВІДЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЖИ́ТИ, иву́, иве́ш; мин. ч. віджи́в, жила́, ло́; мн. віджили́; док. 1. Закінчувати своє життя, припиняти існування; відмирати. Старе одживає, нове – народжується (Остап Вишня); Лише одні сухостої мертво-понурі стоять...
Словник української мови у 20 томах
відживати —
ЗНИКА́ТИ (переставати існувати, бути в наявності), ЩЕЗА́ТИ, ПРОПАДА́ТИ, ДІВА́ТИСЯ, ГИ́НУТИ, ПОГИБА́ТИ, ЗАПОДІВА́ТИСЯ розм., ЧЕ́ЗНУТИ розм., ЗБУВА́ТИ заст.
Словник синонімів української мови
відживати —
ВІДЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЖИ́ТИ, иву́, иве́ш; мин. ч. віджи́в, жила́, ло́; мн. віджили́; док. 1. Закінчувати своє життя, існування; відмирати. Старе одживає, нове — народжується (Вишня, II, 1956, 143). Віджива́ти (віджи́ти) своє́ (свій вік і...
Словник української мови в 11 томах
відживати —
Віджива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. віджити, -живу, -веш, гл. 1) Оживать, ожить; приходить, придти въ себя. 2) Отживать, отжить. Він уже свій вік оджив.
Словник української мови Грінченка