Орфографічний словник української мови

відлунювання

відлу́нювання

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. відлунювання — -я, с. Дія за знач. відлунювати й відлунюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. відлунювання — ВІДЛУ́НЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. відлу́нювати і відлу́нюватися. За кожним новим ударом [грому] не ставало чути відлунювання попереднього – а били один за одним (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  3. ВІДЛУНЮВАННЯ — • ВІДЛУНЮВАННЯ (від луна) — віршова форма; двовірш, другий рядок якого — вкорочений і складається з одного слова, що повно і точно римується з останнім словом попереднього рядка.  Українська літературна енциклопедія
  4. відлунювання — ВІДЛУ́НЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. відлу́нювати й відлу́нюватися. За кожним новим ударом [грому] не ставало чути відлунювання попереднього — а били один за одним (Смолич, День.., 1950, 7).  Словник української мови в 11 томах