відлучатися —
-аюся, -аєшся, недок., відлучитися, -учуся, -учишся, док. 1》 Виходити, виїжджати з якого-небудь місця на певний час. 2》 від кого – чого, рідко. Покидати, залишати. 3》 тільки недок. Пас. до відлучати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відлучатися —
ВІДЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДЛУЧИ́ТИСЯ, учу́ся, у́чишся, док. 1. Тимчасово виходити, виїжджати з якого-небудь місця. – Треба вам буде куди відлучатися, я знатиму, що і за морем ви за мною скучатимете, як я тут за вами (Г.
Словник української мови у 20 томах
відлучатися —
ВІДЛУЧА́ТИСЯ (іти, їхати кудись, залишаючи кого-, що-небудь на відносно недовгий час), ВІДХО́ДИТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ розм. рідко, ВІДВИХА́ТИСЯ розм. рідко. — Док.: відлучи́тися, відійти́, відвильну́ти розм. відверну́тися, відвихну́тися.
Словник синонімів української мови
відлучатися —
ВІДЛУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДЛУЧИ́ТИСЯ, у́чуся, у́чишся, док. 1. Виходити, виїжджати з якого-небудь місця на певний час. — Треба вам буде куди відлучатися, я знатиму, що і за морем ви за мною скучатимете, як я тут за вами (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах