відмінювання

відмі́нювання

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. відмінювання — ВІДМІНЮВАННЯ – ВІДМІНЮВАНІСТЬ Відмінювання. У граматиці – зміна за відмінками і числами іменників, прикметників, числівників та займенників. Відмінюваність, -ності, ор. -ністю. У граматиці – властивість відмінювання за відмінками: відмінюваність іменників.  Літературне слововживання
2. відмінювання — -я, с., грам. Дія за знач. відмінювати I й відмінюватися I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відмінювання — ВІДМІ́НЮВАННЯ, я, с., лінгв. Словозміна іменних частин мови, а також дієприкметників: у вужчому розумінні – за відмінками, у ширшому – також за числами і родами.  Словник української мови у 20 томах
4. відмінювання — Зміна іменників, прикметників, дієприкметників, займенників та числівників (у деяких мовах артиклів та інфінітива) за відмінками, яка полягає у додаванні до незмінної основи закінчень (флексій), що виражають різні граматичні та синтаксичні функції.  Універсальний словник-енциклопедія
5. відмінювання — Відмі́нювання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. відмінювання — ВІДМІ́НЮВАННЯ, я, с., грам. Дія за знач. відмі́нювати¹ й відмі́нюватися¹. Зміна іменника за відмінками зветься відмінюванням (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 306).  Словник української мови в 11 томах