відмінювання
ВІДМІ́НЮВАННЯ, я, с., лінгв.
Словозміна іменних частин мови, а також дієприкметників: у вужчому розумінні – за відмінками, у ширшому – також за числами і родами.
Якщо говорити про слов'янське відмінювання в цілому, то риси подібності, які простежуються в усіх слов'янських мовах, є успадкованими, як правило, з праслов'янської мови (з наук. літ.);
Іменникове відмінювання ґрунтується на категорії відмінка (з наук. літ.);
Прізвища мають свої особливості відмінювання (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)