відмінювання
ВІДМІ́НЮВАННЯ, я, с., лінгв.
Словозміна іменних частин мови, а також дієприкметників: у вужчому розумінні – за відмінками, у ширшому – також за числами і родами.
Якщо говорити про слов'янське відмінювання в цілому, то риси подібності, які простежуються в усіх слов'янських мовах, є успадкованими, як правило, з праслов'янської мови (з наук. літ.);
Іменникове відмінювання ґрунтується на категорії відмінка (з наук. літ.);
Прізвища мають свої особливості відмінювання (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відмінювання — відмі́нювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відмінювання — ВІДМІНЮВАННЯ – ВІДМІНЮВАНІСТЬ Відмінювання. У граматиці – зміна за відмінками і числами іменників, прикметників, числівників та займенників. Відмінюваність, -ності, ор. -ністю. У граматиці – властивість відмінювання за відмінками: відмінюваність іменників. Літературне слововживання
- відмінювання — -я, с., грам. Дія за знач. відмінювати I й відмінюватися I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відмінювання — Зміна іменників, прикметників, дієприкметників, займенників та числівників (у деяких мовах артиклів та інфінітива) за відмінками, яка полягає у додаванні до незмінної основи закінчень (флексій), що виражають різні граматичні та синтаксичні функції. Універсальний словник-енциклопедія
- відмінювання — Відмі́нювання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відмінювання — ВІДМІ́НЮВАННЯ, я, с., грам. Дія за знач. відмі́нювати¹ й відмі́нюватися¹. Зміна іменника за відмінками зветься відмінюванням (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 306). Словник української мови в 11 томах