відмінювання

Значення в інших словниках

1. відмінювання — відмі́нювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. відмінювання — ВІДМІНЮВАННЯ – ВІДМІНЮВАНІСТЬ Відмінювання. У граматиці – зміна за відмінками і числами іменників, прикметників, числівників та займенників. Відмінюваність, -ності, ор. -ністю. У граматиці – властивість відмінювання за відмінками: відмінюваність іменників. Літературне слововживання
3. відмінювання — -я, с., грам. Дія за знач. відмінювати I й відмінюватися I. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відмінювання — ВІДМІ́НЮВАННЯ, я, с., лінгв. Словозміна іменних частин мови, а також дієприкметників: у вужчому розумінні – за відмінками, у ширшому – також за числами і родами. Словник української мови у 20 томах
5. відмінювання — Зміна іменників, прикметників, дієприкметників, займенників та числівників (у деяких мовах артиклів та інфінітива) за відмінками, яка полягає у додаванні до незмінної основи закінчень (флексій), що виражають різні граматичні та синтаксичні функції. Універсальний словник-енциклопедія
6. відмінювання — ВІДМІ́НЮВАННЯ, я, с., грам. Дія за знач. відмі́нювати¹ й відмі́нюватися¹. Зміна іменника за відмінками зветься відмінюванням (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 306). Словник української мови в 11 томах