відпадати —
-ає, недок., відпасти, -аде, док. 1》 Падати, відділяючись, відриваючись від чого-небудь. 2》 Втрачати значення, силу за певних умов. || Зникати. 3》 Виходити з якогось об'єднання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відпадати —
ВІДПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПА́СТИ, аду́, аде́ш, док. 1. тільки 3 ос. Падати, відділяючись, відриваючись від чого-небудь. Краї листків загинаються догори, вусики закручуються, а пустоцвіт відпадає (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
відпадати —
відпада́ти залишати, покидати (товариство, навчальний заклад тощо)(ст): А ще познайомився з одним німцем, що був з німецьких колоній. Лише один рік ми дружили з ним, а пізніше він відпав. Багато студентів не витримувало такого навантаження і відпадало (Чайківський)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
відпадати —
ВІДБИВА́ТИСЯ (відокремлюватися від цілого внаслідок ударів); ВІДПАДА́ТИ (під вагою, тиском); ВІДЛА́МУВАТИСЯ (ламаючись); ВІДКО́ЛЮВАТИСЯ (тріскаючи, колячись). — Док.: відби́тися, відпа́сти, відлама́тися, відколо́тися.
Словник синонімів української мови
відпадати —
ВІДПАДА́ТИ, ає, недок., ВІДПА́СТИ, аде́, док. 1. Падати, відділяючись, відриваючись від чого-небудь. Краї листків загинаються догори, вусики закручуються, а пустоцвіт відпадає (Овоч. закр. і відкр.
Словник української мови в 11 томах
відпадати —
Відпадати, -даю, -єш сов. в. відпасти, -паду, -деш, гл. Отпадать, отпасть. Шпаруна відпала, — треба замазати. Харьк. Кислиці поїла й оскома напала й охота одпала. Грин. ІІІ. 232. відпасти права, ласки. Лишиться, потерять, утратить право, расположеніе. щоки відпали. Лицо обрюзгло.
Словник української мови Грінченка