відрізняти —
ВІДРІЗНЯТИ – РОЗРІЗНЯТИ Відрізняти, відрізнити, -ню, -ниш (що від чого). Я завжди вміла відрізняти публіцистику від приватних справ (Леся Українка). Розрізняти, розрізнити (кого і кого, що і що).
Літературне слововживання
відрізняти —
Відрізняти й розрізняти Ці слова часто плутають і ставлять їх одне замість другого: «Через короткозорість він не може відрізнити літери Н від П»; «Ніч була така темна, що не можна було розрізнити неба від землі».
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
відрізняти —
і заст. відріжняти, -яю, -яєш, недок., відрізнити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Вирізняти, розпізнавати кого-, що-небудь серед інших за якимись ознаками. 2》 тільки недок. Робити кого-, що-небудь несхожим на інших якимись рисами, ознаками.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відрізняти —
ВІДРІЗНЯ́ТИ, заст. ВІДРІЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДРІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого, що. 1. Виділяти, розпізнавати кого-, що-небудь серед інших за якимись ознаками. Тільки червоногарячий гарний одеський пояс одрізняв його од простих рибалок (І.
Словник української мови у 20 томах
відрізняти —
ВІДДІЛЯ́ТИ (передавати у власність частину майна й землі комусь із членів родини для самостійного господарювання), ВИДІЛЯ́ТИ, ВІДРІЗНЯ́ТИ. — Док.: відділи́ти, ви́ділити, відрізни́ти. — Відділяй мене, батьку! Я сам по собі хочу бути хазяїном (Г.
Словник синонімів української мови
відрізняти —
ВІДРІЗНЯ́ТИ і заст. ВІДРІЖНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДРІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. 1. Виділяти, розпізнавати кого-, що-небудь серед інших за якимись ознаками. Тільки червоногарячий гарний одеський пояс одрізняв його од простих рибалок (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
відрізняти —
Відрізняти, -няю, -єш сов. в. відрізни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Отдѣлять, отдѣлить. Вони вже двох синів одрізнили, а два з їми живуть. Пирят. у. Відрізняють дитину від матерньої мови. О. 1861. XI. 104. Майстер ще з неї (дитини) городянина зробить....
Словник української мови Грінченка