відтручувати —
-ую, -уєш і відтручати, -аю, -аєш, недок., відтрутити, -учу, -утиш, док., перех. Відштовхувати, відтісняти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відтручувати —
ВІДТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, ВІДТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТРУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., кого, що, рідко. 1. Те саме, що відшто́вхувати. Він наближається до неї, обіймає бережно за стан.., але вона відтручає його від себе (О.
Словник української мови у 20 томах
відтручувати —
ВІДШТОВХНУ́ТИ (штовхаючи, різким рухом віддалити кого-, що-небудь), ВІДІПХНУ́ТИ, ВІДКИ́НУТИ, ВІДТРУ́ТИТИ, ВІДСТОРОНИ́ТИ. — Недок.: відшто́вхувати, відпиха́ти, відкида́ти, відтру́чувати, відсторо́нювати. Батько відштовхує від себе задачник (Ю.
Словник синонімів української мови
відтручувати —
ВІДТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ВІДТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТРУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., перех., рідко. Те саме, що відшто́вхувати. Він наближається до неї, обіймає бережно за стан.., але вона відтручає його від себе (Коб.
Словник української мови в 11 томах
відтручувати —
Відтручувати, -чую, -єш гл. = відтручати. О. 1862, І. 80.
Словник української мови Грінченка