відтуляти —
-яю, -яєш, недок., відтулити, -улю, -улиш, док., перех. Звільняти якийсь отвір від предмета, яким він затулений. || Знімати з поверхні чогось те, чим воно закрите, заслонене; відслоняти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відтуляти —
ВІДТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДТУЛИ́ТИ, улю́, у́лиш, док., що. Звільняти щось від того, що його закриває, робить невидимим; відкривати. Молочна ріка хмар поволі відпливла набік, відтуляючи інші верхів'я і розшарпаний ланцюг височенних гір (П.
Словник української мови у 20 томах
відтуляти —
ВІДКРИВА́ТИ (знімаючи, відгортаючи якесь накриття, заслону з кого-, чого-небудь, робити його видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИ, ВІДСЛОНЯ́ТИ, ВІДСЛО́НЮВАТИ, ВІДТУЛЯ́ТИ, РОЗТУ́ЛЮВАТИ, РОЗТУЛЯ́ТИ, РОЗХИЛЯ́ТИ, ОГО́ЛЮВАТИ, ОГОЛЯ́ТИ. — Док.
Словник синонімів української мови
відтуляти —
ВІДТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДТУЛИ́ТИ, улю́, у́лиш, док., перех. Звільняти якийсь отвір від предмета, яким він затулений. І тільки тоді, як Вітя..
Словник української мови в 11 томах
відтуляти —
Відтуля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. відтулити, -лю, -лиш, гл. Кинулася до печі.... одтуле заслінку. Мир. Пов. II. 76.
Словник української мови Грінченка