відучення —
ВІДУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. відучи́ти. Підійдіть до процесу відучення себе від солі планомірно (з наук.-попул. літ.); Проблема відучення дитини від спільного з батьками сну аж ніяк не надумана (з навч. літ.); Відучення від паління.
Словник української мови у 20 томах