відьмувати —
див. відьмити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відьмувати —
ВІДЬМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, заст. ВІ́ДЬМИТИ, млю, миш, мн. ві́дьмлять; недок. Займатися відьомством; чаклувати. У нас одна жінка хотіла навчитись відьмувати (Ганна Барвінок); Палажка тричі перехрестилась, щось пошептала – вже й не знаю, чи молилась, чи відьмила (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
відьмувати —
ЧАКЛУВА́ТИ (робити магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу), ЧАРУВА́ТИ, ЗАЧАРО́ВУВАТИ, ЗАКЛИНА́ТИ, ХИМОРО́ДИТИ заст.; НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАШІ́ПТУВАТИ заст., ШЕПТА́ТИ заст.
Словник синонімів української мови
відьмувати —
Відьмува́ти, -му́ю, -му́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
відьмувати —
ВІДЬМУВА́ТИ див. ві́дьмити.
Словник української мови в 11 томах
відьмувати —
Відьмува́ти, -му́ю, -єш гл. Заниматься колдовствомъ, колдовать, быть вѣдьмой. Наш брат не литвин, відьмувать не вміє. Рудч. Ск. II. 172.
Словник української мови Грінченка