відьмувати
ВІДЬМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, заст. ВІ́ДЬМИТИ, млю, миш, мн. ві́дьмлять; недок.
Займатися відьомством; чаклувати.
У нас одна жінка хотіла навчитись відьмувати (Ганна Барвінок);
Палажка тричі перехрестилась, щось пошептала – вже й не знаю, чи молилась, чи відьмила (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)