1. Словник української мови у 20 томах

відьмувати

ВІДЬМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, заст. ВІ́ДЬМИТИ, млю, миш, мн. ві́дьмлять; недок.

Займатися відьомством; чаклувати.

У нас одна жінка хотіла навчитись відьмувати (Ганна Барвінок);

Палажка тричі перехрестилась, щось пошептала – вже й не знаю, чи молилась, чи відьмила (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відьмувати — відьмува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відьмувати — див. відьмити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відьмувати — ЧАКЛУВА́ТИ (робити магічні дії, рухи й замовляння, за допомогою яких нібито можна вплинути на людей і природу), ЧАРУВА́ТИ, ЗАЧАРО́ВУВАТИ, ЗАКЛИНА́ТИ, ХИМОРО́ДИТИ заст.; НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАШІ́ПТУВАТИ заст., ШЕПТА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  4. відьмувати — Відьмува́ти, -му́ю, -му́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. відьмувати — ВІДЬМУВА́ТИ див. ві́дьмити. Словник української мови в 11 томах
  6. відьмувати — Відьмува́ти, -му́ю, -єш гл. Заниматься колдовствомъ, колдовать, быть вѣдьмой. Наш брат не литвин, відьмувать не вміє. Рудч. Ск. II. 172. Словник української мови Грінченка