відьмуга

ВІДЬМУ́ГА, и, ж., зневажл.

Те саме, що ві́дьма.

Лихомовство [Аніт] позичала у відьмуги. Як не обкрутить когось із новеньких, то зсіче язиком на капусту (М. Стельмах);

– Це не моя сестра! – вигукнула Золотокоса, – Ти – лиха відьмуга, яка десь поділа, ув'язнила чи отруїла мою любу Білокосу (Валерій Шевчук).