відьмування
ВІДЬМУВА́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. відьмува́ти.
Більш десятка корів зробились офірою Параскіциного відьмування (М. Коцюбинський);
Адаміс потяг бабцю до княжих скітниць, але вона не хотіла йти й не хотіла брати нічого за своє відьмування (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)