відьмуга
ВІДЬМУ́ГА, и, ж., зневажл.
Те саме, що ві́дьма.
Лихомовство [Аніт] позичала у відьмуги. Як не обкрутить когось із новеньких, то зсіче язиком на капусту (М. Стельмах);
– Це не моя сестра! – вигукнула Золотокоса, – Ти – лиха відьмуга, яка десь поділа, ув'язнила чи отруїла мою любу Білокосу (Валерій Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)