Значення в інших словниках
-
віконниця —
[в'ікон:иец'а] -ц'і, ор. -цеийу
Орфоепічний словник української мови
-
віконниця —
-і, ж. Дерев'яний або металевий щит з однієї або двох стулок для прикривання вікна.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
віконниця —
ВІКО́ННИЦЯ, і, ж. 1. Дерев'яний або металевий щит з однієї або двох стулок для захисту вікна ззовні. Там, у однім вікні, грюкнув прогонич – і розчинилася віконниця (Панас Мирний); Вдалині м'яко блимнули вікна...
Словник української мови у 20 томах
-
віконниця —
Віко́нниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
віконниця —
ВІКО́ННИЦЯ, і, ж. Дерев’яний або металевий щит з однієї або двох стулок для прикривання вікна. Там, у однім вікні, грюкнув прогонич — і розчинилася віконниця (Мирний, І, 1954, 318); Вдалині м’яко блимнули вікна...
Словник української мови в 11 томах
-
віконниця —
1. Дерев'яний щиток для тимчасового закриття вікна зовні або зсередини у житловому будинку (порівн. ставні). Для громадських споруд виконувалися металеві В. 2. Віконна рама, куди вставлялися шматки скла або слюди. В старовинних будівлях — суцільна дерев'яна дошка з прорізами.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
віконниця —
Віконниця, -ці ж. Ставня. Ой з-за гори вітер віє й віконниці хитаються. Грин. ІІІ. 673. У нас вікна із віконницями. Мил. 104.
Словник української мови Грінченка