віконниця

ВІКО́ННИЦЯ, і, ж.

1. Дерев'яний або металевий щит з однієї або двох стулок для захисту вікна ззовні.

Там, у однім вікні, грюкнув прогонич – і розчинилася віконниця (Панас Мирний);

Вдалині м'яко блимнули вікна, і чиясь невидима рука тихо зводила половинки віконниць, наче очі до сну стуляли повіки (М. Коцюбинський);

Я стою коло ятки з поламаним дашком і видертими віконницями, де колись продавали морозиво (Б. Антоненко-Давидович);

На вулицю .. виглядає причілковим вікном з червоними віконницями дерев'яна хата Орини Кулиняк (С. Чорнобривець).

2. Те саме, що вікно́ 1.

Роберт годинами просиджував біля прозорої віконниці салону, дивився на химерні скелі (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. віконниця — віко́нниця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. віконниця — [в'ікон:иец'а] -ц'і, ор. -цеийу  Орфоепічний словник української мови
3. віконниця — -і, ж. Дерев'яний або металевий щит з однієї або двох стулок для прикривання вікна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. віконниця — Віко́нниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. віконниця — ВІКО́ННИЦЯ, і, ж. Дерев’яний або металевий щит з однієї або двох стулок для прикривання вікна. Там, у однім вікні, грюкнув прогонич — і розчинилася віконниця (Мирний, І, 1954, 318); Вдалині м’яко блимнули вікна...  Словник української мови в 11 томах
6. віконниця — 1. Дерев'яний щиток для тимчасового закриття вікна зовні або зсередини у житловому будинку (порівн. ставні). Для громадських споруд виконувалися металеві В. 2. Віконна рама, куди вставлялися шматки скла або слюди. В старовинних будівлях — суцільна дерев'яна дошка з прорізами.  Архітектура і монументальне мистецтво
7. віконниця — Віконниця, -ці ж. Ставня. Ой з-за гори вітер віє й віконниці хитаються. Грин. ІІІ. 673. У нас вікна із віконницями. Мил. 104.  Словник української мови Грінченка