віконниця
ВІКО́ННИЦЯ, і, ж.
1. Дерев'яний або металевий щит з однієї або двох стулок для захисту вікна ззовні.
Там, у однім вікні, грюкнув прогонич – і розчинилася віконниця (Панас Мирний);
Вдалині м'яко блимнули вікна, і чиясь невидима рука тихо зводила половинки віконниць, наче очі до сну стуляли повіки (М. Коцюбинський);
Я стою коло ятки з поламаним дашком і видертими віконницями, де колись продавали морозиво (Б. Антоненко-Давидович);
На вулицю .. виглядає причілковим вікном з червоними віконницями дерев'яна хата Орини Кулиняк (С. Чорнобривець).
2. Те саме, що вікно́ 1.
Роберт годинами просиджував біля прозорої віконниці салону, дивився на химерні скелі (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- віконниця — віко́нниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- віконниця — [в'ікон:иец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
- віконниця — -і, ж. Дерев'яний або металевий щит з однієї або двох стулок для прикривання вікна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- віконниця — Віко́нниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- віконниця — ВІКО́ННИЦЯ, і, ж. Дерев’яний або металевий щит з однієї або двох стулок для прикривання вікна. Там, у однім вікні, грюкнув прогонич — і розчинилася віконниця (Мирний, І, 1954, 318); Вдалині м’яко блимнули вікна... Словник української мови в 11 томах
- віконниця — 1. Дерев'яний щиток для тимчасового закриття вікна зовні або зсередини у житловому будинку (порівн. ставні). Для громадських споруд виконувалися металеві В. 2. Віконна рама, куди вставлялися шматки скла або слюди. В старовинних будівлях — суцільна дерев'яна дошка з прорізами. Архітектура і монументальне мистецтво
- віконниця — Віконниця, -ці ж. Ставня. Ой з-за гори вітер віє й віконниці хитаються. Грин. ІІІ. 673. У нас вікна із віконницями. Мил. 104. Словник української мови Грінченка