віконний

ВІКО́ННИЙ, а, е.

Прикм. до вікно́ 1.

Подивився козак Нечай в віконну кватирку (Сл. Гр.);

У плетиві віконних наличників берегиню інколи зображують з риб'ячим хвостом (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Вікно, освічене місяцем, повісило на грубку дивну мережку, кинуло посеред хати віконний хрест (Григорій Тютюнник);

// Признач. для вікна.

Віконна рама затремтіла, і всі шибки дико задеренчали (М. Коцюбинський);

Дід в роздумах підійшов до будівлі, вікна і двері якої були затулені матами, трохи потупцював біля порога, а потім відхилив віконну мату (М. Стельмах);

У віконному склі відбилась моя невесела фізіономія (В. Коротич).