віконниця

1. Дерев'яний щиток для тимчасового закриття вікна зовні або зсередини у житловому будинку (порівн. ставні). Для громадських споруд виконувалися металеві В.

2. Віконна рама, куди вставлялися шматки скла або слюди. В старовинних будівлях — суцільна дерев'яна дошка з прорізами.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віконниця — віко́нниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. віконниця — Віко́нниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. віконниця — ВІКО́ННИЦЯ, і, ж. Дерев’яний або металевий щит з однієї або двох стулок для прикривання вікна. Там, у однім вікні, грюкнув прогонич — і розчинилася віконниця (Мирний, І, 1954, 318); Вдалині м’яко блимнули вікна... Словник української мови в 11 томах
  4. віконниця — Віконниця, -ці ж. Ставня. Ой з-за гори вітер віє й віконниці хитаються. Грин. ІІІ. 673. У нас вікна із віконницями. Мил. 104. Словник української мови Грінченка
  5. віконниця — ВІКО́ННИЦЯ, і, ж. 1. Дерев'яний або металевий щит з однієї або двох стулок для захисту вікна ззовні. Там, у однім вікні, грюкнув прогонич – і розчинилася віконниця (Панас Мирний); Вдалині м'яко блимнули вікна... Словник української мови у 20 томах
  6. віконниця — [в'ікон:иец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  7. віконниця — -і, ж. Дерев'яний або металевий щит з однієї або двох стулок для прикривання вікна. Великий тлумачний словник сучасної мови