віконний
ВІКО́ННИЙ, а, е.
Прикм. до вікно́ 1.
Подивився козак Нечай в віконну кватирку (Сл. Гр.);
У плетиві віконних наличників берегиню інколи зображують з риб'ячим хвостом (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Вікно, освічене місяцем, повісило на грубку дивну мережку, кинуло посеред хати віконний хрест (Григорій Тютюнник);
// Признач. для вікна.
Віконна рама затремтіла, і всі шибки дико задеренчали (М. Коцюбинський);
Дід в роздумах підійшов до будівлі, вікна і двері якої були затулені матами, трохи потупцював біля порога, а потім відхилив віконну мату (М. Стельмах);
У віконному склі відбилась моя невесела фізіономія (В. Коротич).
Словник української мови (СУМ-20)