віконечко
ВІКО́НЕЧКО, а, с.
Зменш.-пестл. до вікно́ 1, 2, 6.
У невеличке надвірне віконечко заглядав світ рожевим поглядом (Панас Мирний);
Я знайшов касу й постукав у віконечко, але воно не відчинялось (Л. Смілянський);
Годі знайти щось об'єктивне в газетах чи почути по телебаченню. Хіба що у малому віконечку сурдоперекладу, де телеведуча розказує правду мовою жестів для глухонімих (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)