вікодавній
ВІКОДА́ВНІЙ, я, є.
Те саме, що вікови́й 2; віковічний.
І не видно вже хмар на обрії, бачу я, ліс вікодавній стіною зростає (С. Васильченко);
Глибока місячна синь на посадкових акаціях і на шлагбаумі з вогняним вічком, здається, поїзд пливе дном вікодавнього моря, повз хижі очиці міст (Є. Пашковський);
// Зробл. дуже давно; старовинний.
Нині Контрактова площа – одна з останніх у столиці, в архітектурі якої ще можна побачити вікодавній літопис (з газ.);
// Дуже старий.
На однім хуторі недалечко Дінця жив вікодавній мудрий дідусь-пасічник (М. Йогансен).
Словник української мови (СУМ-20)