вікодавній
ВІКОДА́ВНІЙ, я, є. Те саме, що вікови́й 2; віковічний.
І не видно вже хмар на обрії, бачу я, ліс вікодавній стіною зростає (Вас., II, 1959, 71);
На Переяславській раді .. здійснилися вікодавні прагнення українського народу з’єднатися з братнім великим російським народом (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 23);
// Зроблений дуже давно; старовинний.
Він гідно поніс рясноту тіла і ряси до Солохи, якому не раз привозив на продаж вікодавні біблії (Стельмах, Хліб.., 1959, 344).
Словник української мови (СУМ-11)