віконний
ВІКО́ННИЙ, а, е. Прикм. до вікно́ 1.
Подивився козак Нечай в віконну кватирку (Сл. Гр.);
// Признач. для вікна.
Віконна рама затремтіла, і всі шибки дико задеренчали (Коцюб., І, 1955, 403);
Дід в роздумах підійшов до будівлі, вікна і двері якої були затулені матами, трохи потупцював біля порога, а потім відхилив віконну мату (Стельмах, І, 1962, 418);
Віконне скло.
Словник української мови (СУМ-11)