Орфографічний словник української мови

вільготний

вільго́тний 1

прикметник

вогкий

рідко

вільго́тний 2

прикметник

від: вільго́та — послаблення в законі, правилах

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. вільготний — I -а, -е, рідко. Прикм. до вільгота I. II -а, -е, заст. Прикм. до вільгота II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вільготний — ВІЛЬГО́ТНИЙ¹, а, е, рідко. Прикм. до вільго́та¹. Осінь холодная, осінь вільготна Панує у нас (Леся Українка); Прилягли й воли, повільно ремиґаючи і поводячи на всі боки вільготними імлистими очима (З.  Словник української мови у 20 томах
  3. вільготний — ВОЛО́ГИЙ (насичений або покритий вологою), ВО́ГКИЙ, СИРИ́Й, ВОЛО́ЖИСТИЙ, ВІ́ЛЬГИЙ рідше, ВІЛЬГО́ТНИЙ рідше; ПІТНИ́Й (покритий потом). Пісок на березі вологий і м'яко вгинається під ногами (Я. Гримайло); Шура зайшла в свою вогку землянку (О.  Словник синонімів української мови
  4. вільготний — Вільго́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вільготний — ВІЛЬГО́ТНИЙ¹, а, е, рідко. Прикм. до вільго́та¹. Осінь холодная, осінь вільготна Панує у нас (Л. Укр., І, 1951, 27); Прилягли й воли, повільно ремигаючи і поводячи на всі боки вільготними імлистими очима (Тулуб, Людолови, I, 1957, 383).  Словник української мови в 11 томах
  6. вільготний — Вільготний, -а, -е 1) Сырой, влажный. 2) Льготный, свободный.  Словник української мови Грінченка