вільготний

ВІЛЬГО́ТНИЙ¹, а, е, рідко. Прикм. до вільго́та¹.

Осінь холодная, осінь вільготна Панує у нас (Л. Укр., І, 1951, 27);

Прилягли й воли, повільно ремигаючи і поводячи на всі боки вільготними імлистими очима (Тулуб, Людолови, I, 1957, 383).

ВІЛЬГО́ТНИЙ², а, е, заст. Прикм. до вільго́та².

[Олекса:] Мені писав дядько Панас, що я вільготний… (К.-Карий, І, 1960, 44);

Хоча б уже швидше пригріло сонце по-весняному, та й торбу на плечі, та й на оту вільготну неймовірну Каховку! (Гончар, Таврія.., 1957, 8).

Значення в інших словниках

1. вільготний — вільго́тний 1 прикметник вогкий рідко вільго́тний 2 прикметник від: вільго́та — послаблення в законі, правилах рідко  Орфографічний словник української мови
2. вільготний — I -а, -е, рідко. Прикм. до вільгота I. II -а, -е, заст. Прикм. до вільгота II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вільготний — ВІЛЬГО́ТНИЙ¹, а, е, рідко. Прикм. до вільго́та¹. Осінь холодная, осінь вільготна Панує у нас (Леся Українка); Прилягли й воли, повільно ремиґаючи і поводячи на всі боки вільготними імлистими очима (З.  Словник української мови у 20 томах
4. вільготний — ВОЛО́ГИЙ (насичений або покритий вологою), ВО́ГКИЙ, СИРИ́Й, ВОЛО́ЖИСТИЙ, ВІ́ЛЬГИЙ рідше, ВІЛЬГО́ТНИЙ рідше; ПІТНИ́Й (покритий потом). Пісок на березі вологий і м'яко вгинається під ногами (Я. Гримайло); Шура зайшла в свою вогку землянку (О.  Словник синонімів української мови
5. вільготний — Вільго́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вільготний — Вільготний, -а, -е 1) Сырой, влажный. 2) Льготный, свободный.  Словник української мови Грінченка