вільготно

ВІЛЬГО́ТНО¹, рідко. Присл. до вільго́тний¹ 1.

Вільготно пахла рілля з свіжого зябу, і в цих пахощах виразно відчувалася гостра приправа азотних угноєнь (Смолич, День.., 1950, 240);

В просторій кімнаті було зимно, вільготно, пахло тютюновим димом і потом (Досв., Вибр., 1959, 189).

ВІЛЬГО́ТНО², заст. Присл. до вільго́тний².

Незрівнянно краще, вільготніше дихалось їй навіть там, в отім, стуленім, незатишнім, полі, ніж в остогидлій Гандзиній хаті (Крот., Вибр., 1959, 31);

Вузька дорога плуталась серед зелені і підбігала аж до пагорка, по якому вільготно прогулювався вітер (Коп., Вибр., 1953, 379).

Значення в інших словниках

1. вільготно — вільго́тно 1 прислівник вогко незмінювана словникова одиниця рідко вільго́тно 2 прислівник з певною свободою незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. вільготно — Присл. до вільготний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вільготно — ВІЛЬГО́ТНО¹, рідко. Присл. до вільго́тний¹. В просторій кімнаті було зимно, вільготно, пахло тютюновим димом і потом (Олесь Досвітній); Вільготно пахла рілля з свіжого зябу, і в цих пахощах виразно відчувалася гостра приправа азотних угноєнь (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
4. вільготно — Вільготно нар. 1) Влажно, сыро. В хаті було сильно вільготно, і тії огірки зійшли. Чуб. II. 522. 2) Свободно.  Словник української мови Грінченка