вірянин —
див. вірний
Словник церковно-обрядової термінології
вірянин —
ВІРЯ́НИН, а, ч. 1. Той, хто вірить у Бога, у надприродні сили. Ще в годину смутку й смерті ти потрібний вірянам, а в часи великої радості їм не до твоїх молитов (М. Стельмах). 2. Охрещений учасник богослужіння.
Словник української мови у 20 томах