вірянин

віря́нин

див. вірний

Значення в інших словниках

1. вірянин — віря́нин іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вірянин — Мирянин, богомолець, вірний, богомільний, віруючий; християнин, мусулманин, юдей.  Словник синонімів Караванського
3. вірянин — ВІРЯ́НИН, а, ч. 1. Той, хто вірить у Бога, у надприродні сили. Ще в годину смутку й смерті ти потрібний вірянам, а в часи великої радості їм не до твоїх молитов (М. Стельмах). 2. Охрещений учасник богослужіння.  Словник української мови у 20 томах