1. Словник церковно-обрядової термінології

вірянин

віря́нин

див. вірний

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вірянин — віря́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вірянин — Мирянин, богомолець, вірний, богомільний, віруючий; християнин, мусулманин, юдей. Словник синонімів Караванського
  3. вірянин — ВІРЯ́НИН, а, ч. 1. Той, хто вірить у Бога, у надприродні сили. Ще в годину смутку й смерті ти потрібний вірянам, а в часи великої радості їм не до твоїх молитов (М. Стельмах). 2. Охрещений учасник богослужіння. Словник української мови у 20 томах