вірянин
Мирянин, богомолець, вірний, богомільний, віруючий; християнин, мусулманин, юдей.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вірянин — віря́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вірянин — див. вірний Словник церковно-обрядової термінології
- вірянин — ВІРЯ́НИН, а, ч. 1. Той, хто вірить у Бога, у надприродні сили. Ще в годину смутку й смерті ти потрібний вірянам, а в часи великої радості їм не до твоїх молитов (М. Стельмах). 2. Охрещений учасник богослужіння. Словник української мови у 20 томах