вірянин

ВІРЯ́НИН, а, ч.

1. Той, хто вірить у Бога, у надприродні сили.

Ще в годину смутку й смерті ти потрібний вірянам, а в часи великої радості їм не до твоїх молитов (М. Стельмах).

2. Охрещений учасник богослужіння.

Оксана була спадковою греко-католичкою, а Віктор Колобко зараховував себе до вірян Української автокефальної православної церкви, хоча насправді був атеїстом (В. Кожелянко);

На жаль, часто-густо віряни не підготовлені до сповіді й причастя (з рел.-церк. літ.).