вірниця

Значення в інших словниках

1. вірниця — ві́рниця 1 іменник жіночого роду, істота довірена особа розм. ві́рниця 2 іменник жіночого роду, істота вірна певної релігійної конфесії Орфографічний словник української мови
2. вірниця — -і, заст. Жін. до вірник. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вірниця — ВІ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до ві́рник. Це вечірнє гостювання в дівчини, розмова з нею .. стали йому за єдину розвагу в невеселому його становищі, а сама дівчина – за єдину вірницю його одноманітних, але щирих нарікань (В. Словник української мови у 20 томах
4. вірниця — ВІ́РНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до вірник. [Форкіада:] Тільки я їм слугувала; Мала побіч я стояти, та, як вірниці годиться, За чимсь іншим я дивилась (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 376); Сліпий, він [поет... Словник української мови в 11 томах