1. Орфографічний словник української мови

вірниця

ві́рниця 1

іменник жіночого роду, істота

довірена особа

розм.

ві́рниця 2

іменник жіночого роду, істота

вірна певної релігійної конфесії

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вірниця — жін. до вірник Словник церковно-обрядової термінології
  2. вірниця — -і, заст. Жін. до вірник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вірниця — ВІ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до ві́рник. Це вечірнє гостювання в дівчини, розмова з нею .. стали йому за єдину розвагу в невеселому його становищі, а сама дівчина – за єдину вірницю його одноманітних, але щирих нарікань (В. Словник української мови у 20 томах
  4. вірниця — ВІ́РНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до вірник. [Форкіада:] Тільки я їм слугувала; Мала побіч я стояти, та, як вірниці годиться, За чимсь іншим я дивилась (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 376); Сліпий, він [поет... Словник української мови в 11 томах