1. Словник української мови у 20 томах

вірниця

ВІ́РНИЦЯ, і, ж.

Жін. до ві́рник.

Це вечірнє гостювання в дівчини, розмова з нею .. стали йому за єдину розвагу в невеселому його становищі, а сама дівчина – за єдину вірницю його одноманітних, але щирих нарікань (В. Підмогильний);

[Форкіада:] Тільки я їм слугувала; Мала побіч я стояти, та, як вірниці годиться, За чимсь іншим я дивилась (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);

Сліпий поет С. Чиковані диктував свої поезії дружині, найвідданішій вірниці його життя (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вірниця — ві́рниця 1 іменник жіночого роду, істота довірена особа розм. ві́рниця 2 іменник жіночого роду, істота вірна певної релігійної конфесії Орфографічний словник української мови
  2. вірниця — жін. до вірник Словник церковно-обрядової термінології
  3. вірниця — -і, заст. Жін. до вірник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вірниця — ВІ́РНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до вірник. [Форкіада:] Тільки я їм слугувала; Мала побіч я стояти, та, як вірниці годиться, За чимсь іншим я дивилась (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 376); Сліпий, він [поет... Словник української мови в 11 томах