Значення в інших словниках
-
вірниця —
ві́рниця 1 іменник жіночого роду, істота довірена особа розм. ві́рниця 2 іменник жіночого роду, істота вірна певної релігійної конфесії
Орфографічний словник української мови
-
вірниця —
-і, заст. Жін. до вірник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вірниця —
ВІ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до ві́рник. Це вечірнє гостювання в дівчини, розмова з нею .. стали йому за єдину розвагу в невеселому його становищі, а сама дівчина – за єдину вірницю його одноманітних, але щирих нарікань (В.
Словник української мови у 20 томах
-
вірниця —
ВІ́РНИЦЯ, і, ж., заст. Жін. до вірник. [Форкіада:] Тільки я їм слугувала; Мала побіч я стояти, та, як вірниці годиться, За чимсь іншим я дивилась (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 376); Сліпий, він [поет...
Словник української мови в 11 томах