Значення в інших словниках
-
вірник —
Ві́рник: — довірена людина [IV,X] — довірена особа [1;14;V]
Словник з творів Івана Франка
-
вірник —
ві́рник 1 іменник чоловічого роду, істота довірена особа рідко ві́рник 2 іменник чоловічого роду, істота вірний певної релігійної конфесії
Орфографічний словник української мови
-
вірник —
-а, ч., заст. Довірена особа.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вірник —
ВІ́РНИК, а, ч. 1. Довірена особа когось. Катруся змовилася з вірником багатого буковинського купця (Н. Кобринська); Гетьман мовчав. Всі його вірники не спускали з нього очей. Як же він за останні місяці подався! (Б. Лепкий); Двері ..
Словник української мови у 20 томах
-
вірник —
див. апостол
Словник синонімів Вусика
-
вірник —
ПОВІ́РЕНИЙ ім. (особа, уповноважена іншою особою чи установою, колективом діяти за їх дорученням і від їхнього імені), ПОВІ́РНИК, ВІ́РНИК, ПРОКУРА́ТОР заст.
Словник синонімів української мови
-
вірник —
ВІ́РНИК, а, ч., заст. Довірена особа. Катруся змовилася з вірником багатого буковинського купця (Кобр., Вибр., 1954, 114); Він угледів на облізлому хамлуватому коні панського вірника (Стельмах, Хліб.., 1959, 262).
Словник української мови в 11 томах
-
вірник —
Вірник, -ка м. Довѣренное лицо, повѣренный. «Рѣдкій помѣщикъ не имѣетъ вірника изъ жидовъ». О. 1862. IX. 43.
Словник української мови Грінченка