вірниця
ві́рниця 1
іменник жіночого роду, істота
довірена особа
розм.
ві́рниця 2
іменник жіночого роду, істота
вірна певної релігійної конфесії
Орфографічний словник української мовиві́рниця 1
іменник жіночого роду, істота
довірена особа
розм.
ві́рниця 2
іменник жіночого роду, істота
вірна певної релігійної конфесії
Орфографічний словник української мови