вітротривкий — Орфографічний словник української мови

вітротривкий — ВІТРОТРИВКИ́Й, а́, е́. Здатний витримувати сильний вітер; тривкий до дії вітру; міцний. “Потепління” зими призводить до 50–70-кратного переходу температури повітря через 0 ºС, а значить до повної руйнації вітротривкої структури ґрунту (з наук. літ.); Вітротривке узлісся. Словник української мови у 20 томах