віть — Орфографічний словник української мови

віть — -і, ж., рідко. Те саме, що вітка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
віть — ВІТЬ¹, і, ж. 1. Те саме, що ві́тка 1. Ступила [Катря] на вербову віть (Марко Вовчок); Зрубане дерево упало та й забило вітями одному брату голову (О. Стороженко); Рон підійшов до сріблистого дерева, прихилив до себе віть з рожевою квіткою (О. Словник української мови у 20 томах
віть — ГІ́ЛКА (відросток, пагін дерева, куща й т. ін.), ГАЛУ́ЗКА, ГАЛУЗИ́НА, ВІ́ТА, ГА́ЛУЗЬ, ВІ́ТКА розм., ВІТЬ розм. рідше, БИ́ЛО діал.; ЛА́ПА (перев. хвойного дерева або пишна). Пташка з гілки ізлетіла й цвітом гілка затремтіла (П. Словник синонімів української мови
віть — ВІТЬ, і, ж., рідко. Те саме, що ві́тка 1. Тай ступила на вербову віть (Вовчок, І, 1955, 94); // збірн. Віття. І дощ пройшов, і пахне віть бузкова (Забашта, Вибр., 1958, 157). Словник української мови в 11 томах